A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Вилківська міська об'єднана територіальна громада
Одеська область, Кілійський район

Щорічні відпустки: надаємо, оформлюємо, розраховуєм

Дата: 04.05.2018 22:46
Кількість переглядів: 185

Незабаром сезон відпусток. Право кожного працівника на щорічну відпустку гарантовано законодавством України. Отже, нагадаємо, як оформити надання щорічної відпустки працівникам, розрахувати й виплатити відпускні.

Види щорічних відпусток

 

Статтею 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) установлені такі види щорічних відпусток:

  • основна відпустка;
  • додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці;
  • додаткова відпустка за особливий характер праці;
  • інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Водночас колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види щорічних відпусток.

Хто має право на відпустку

Право на оплачувану щорічну відпустку передбачено ст. 45 Конституції України. Умови, тривалість і порядок надання відпусток визначено КЗпПЗаконом про відпустки й іншими законодавчими актами.

Право на відпустку мають громадяни, які перебувають у трудових відносинах із підприємствами, установами, організаціями незалежно від виду діяльності та галузевої приналежності, а також громадяни, які працюють за трудовим договором у фіз­особи (ч. 1 ст. 2 Закону про відпустки).

Сумісники та працівники, що трудяться в режимі неповного чи скороченого робочого часу, мають рівні з іншими працівниками права на отримання щорічної відпустки.

Увага!

У громадян, які виконують роботи на підприємстві на підставі укладеного цивільно-правового договору, права на відпустку немає.

Тривалість відпустки

Гарантована ст. 75 КЗпП і ст. 6 Закону про відпустки тривалість щорічної основної відпустки становить не менше ніж 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відліковується від дня укладення трудового договору.

Чинним законодавством передбачене також установлення більшої тривалості відпусток для певних категорій працівників.

До того ж ст.ст. 7 і 8 Закону про відпустки передбачено можливість надання працівникам щорічних додаткових відпусток.

Загальна тривалість щорічних основної та додаткової відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірських роботах, — 69 календарних днів (ч. 3 ст. 10 Закону про відпустки).

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки встановлюється колективним договором за кожним видом робіт, професій і посад або трудовим договором.

Щорічна основна та додаткова відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно чи окремо.

Тривалість відпусток незалежно від режимів і графіків роботи розраховується в календарних днях (ч. 1 ст. 5 Закону про відпустки).

Під час визначення тривалості відпустки не враховуються:

  • дні тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої в установленому порядку, а також відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами (ст. 78 КЗпП);
  • святкові й неробочі дні (ст. 73 КЗпП), що припадають на відпускний період (ст. 78КЗпП).

Відпустка автоматично подовжується на кількість таких святкових або неробочих днів.

Порядок надання відпустки

Щорічні відпустки, як правило, надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані до закінчення робочого року. Слід зауважити, що в перший рік працівник має право на відпустку повної тривалості лише після закінчення 6 місяців безперервної роботи. Проте деякі категорії працівників можуть одержати відпустку повної тривалості до спливу 6 місяців (ч. 7 ст. 10 Закону про відпусткидив. таблицю 1).

У разі якщо відпустка надається раніше, до настання 6-місячного строку, її тривалість розраховується пропорційно відпрацьованому часу.

Таблиця 1

Право на відпустку окремим категоріям працівників до настання 6-місячного строку безперервної роботи в перший рік роботи

Категорії працівників, які мають право на відпустку повної тривалості

Норма Закону про відпустки

Жінки — перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї

п. 1 ч. 7 ст. 10

Жінки, які мають двох і більше дітей у віці до 15 років або дитину-інваліда

п. 1 ч. 7 ст. 10

Інваліди

п. 2 ч. 7 ст. 10

Особи віком до 18-ти років

п. 3 ч. 7 ст. 10

Чоловіки, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю й пологами

п. 4 ч. 7 ст. 10

Особи, звільнені після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення зі служби вони були прийняті на роботу впродовж трьох місяців (не враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання)

п. 5 ч. 7 ст. 10

Сумісники — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи

п. 6 ч. 7 ст. 10

Працівники, які успішно навчаються в навчальних закладах і бажають додати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних та інших робіт, передбачених навчальною програмою

п. 7 ч. 7 ст. 10

Працівники, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку та не одержали за неї грошову компенсацію

п. 8 ч. 7 ст. 10

Працівники, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування

п. 9 ч. 7 ст. 10

Батьки — вихователі дитячих будинків сімейного типу

п. 10 ч. 7 ст. 10

У решті випадків, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором*

п. 11 ч. 7 ст. 10

* Трудовим договором можна передбачити надання відпустки до закінчення 6 місяців у перший рік роботи чи одержання відпустки в будь-який зручний час.

Працівники, діти яких у віці до 18 років вступають у навчальні заклади, розташовані в іншій місцевості, для супроводу дитини до місця розташування навчального закладу й назад (ч. 8 ст. 10 Закону про відпустки) мають право на щорічну відпустку або її частину, але не менше ніж 12 календарних днів. За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводу кожної дитини.

Слід зазначити, що працівникам, у яких щорічна основна відпустка становить 24 календарних дні, доведеться брати частину відпустки не менше ніж 14 календарних дні (ст. 12 Закону про відпустки).

Щорічні відпустки за другий і наступні роки роботи надаються в будь-який час робочого року згідно із затвердженими графіками. Щоправда, деяким категоріям працівників щорічні відпустки надають у зручний для них час.

Увага!

Ненадання щорічних відпусток повної тривалості забороняється:

  • протягом двох років поспіль;
  • протягом робочого року особам віком до 18 років;
  • працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими й важкими умовами праці або з особливим характером праці.

(ч. 5 ст. 80 КЗпП і ч. 5 ст. 11 Закону про відпустки)

Порушення згаданих норм може призвести до накладення адміністративного штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності, та громадян — суб’єктів підприємницької діяльності від 30 до 100 НМДГ (від 510 грн до 1700 грн).

За повторне протягом року аналогічне порушення штраф застосовують у розмірі від 100 до 300 НМДГ (від 1700 до 5100 грн) — ч. 1 ст. 41 КпАП).

Стаж, що дає право на відпустку

Задля визначення кількості днів відпустки враховується стаж роботи, який дає на неї право (див. таблицю 2).

 

 

 

Таблиця 2

Стаж роботи, що дає право на щорічну відпустку

Вид відпустки

Періоди роботи, що дають право на щорічну відпустку

Основна відпустка (ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки)

1. Час фактичної роботи (у т.ч. на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка

2. Час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) і зарплата повністю або частково (у т.ч. час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу). Сюди також потрапляє період мобілізації

3. Час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

4. Час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася зарплата в порядку, визначеному ст.ст. 25 і 26 Закону про відпустки, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), — до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку

5. Час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів

6. Час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників

7. Інші періоди роботи, передбачені законодавством

Додаткова відпустка (ч. 2 ст. 9 Закону про відпустки)

1. Час фактичної роботи зі шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше ніж половину тривалості робочого дня, установленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади

2. Час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу зі шкідливими, важкими умовами та за особливий характер праці

3. Час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів

Примітка

Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки та не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.

До того ж у стаж не включається час:

  • частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
  • відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), — до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку;
  • дні прогулу або відсторонення від роботи через провину працівника;

.

Порядок оформлення відпустки

Складаємо графік відпусток

Відповідно до ч. 10 ст. 10 Закону про відпустки та ч. 4 ст. 79 КЗпПчерговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або вповноваженим ним органом за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. Під час складання графіків ураховуються потреби виробництва, особисті інтереси працівників і можливості для їх відпочинку. Також слід узяти до уваги, що окремі категорії працівників за переліком із ч. 13 ст. 10 Закону про відпустки мають право на відпустку у зручний для них час за їхнім бажанням.

Нагадаємо!

Згідно з п. 20 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників та службовців підприємств, установ, організацій, затверджених за погодженням з ВЦРПС постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1984 р. № 213, графік відпусток складається на кожен календарний рік не пізніше 5 січня поточного року.

Чинними нормами законодавства також не встановлено конкретної форми графіка надання відпусток, тому роботодавець може самостійно її розробити (див. лист Мінпраці від 13.05.2010 р. № 140/13/116-10). У тому ж листі зазначено, що графік відпусток складається навіть у випадку, коли на підприємстві працює три особи.

Графіки відпусток мають доводитися до відома всіх працівників.

Графіком визначається місяць початку використання відпустки.

Попереджаємо про початок відпустки

Власник (уповноважений ним орган) зобо­в’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше як за два тижні до встановленого графіком терміну. Форму такого повідомлення законодавчо не встановлено, тому його оформлення має довільний характер.

Вважається також, що працівника письмово повідомлено про відпустку, якщо він поставив підпис у наказі про відпустку.

 

Увага!

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або вповноваженим ним органом.

(ч. 11 ст. 10 Закону про відпустки)

 

Оплачуємо відпустку

Щорічні (основна та додаткові) відпустки надаються працівникам зі збереженням на їх період місця роботи (посади) і зарплати (ст. 74 КЗпП).

Механізм обчислення заробітної плати працівникам за час відпусток і компенсації за невикористані відпустки встановлено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100 (далі — Порядок № 100).

Відповідно до п. 2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв’язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться, зважаючи на виплати за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки чи виплати компенсації за невикористані відпустки.

Заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку (ст. 115 КЗпП). Проте зверніть увагу, що у своєму листі від 05.01.2012 р. № 7/13/133-12 Мінсоцполітики зазначає таке: у разі необхідності отримання щорічної відпустки (або її частини) у стислі строки (у зв’язку із сімейними обставинами, станом здоров’я тощо) у заяві працівник може висловити своє бажання про отримання відпускних у терміни, визначені між працівником і роботодавцем.

 

Відділ  праці та соціального захисту населення                                                  Ю.М. Галкіна

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора