Старіння – біологія чи соціальний конструкт?
Що таке старіння з погляду науки та чи можна виміряти свій «справжній» вік? Що справді працює на довголіття? І чому блакитні зони й інші віральні історії про нього варто читати з обережністю? Розмова з біологом, який досліджує старіння – Олександром Колядою.
Старіння – це не тільки зморшки й звичка сидіти на лавочці біля під’їзду за обговоренням останнього випуску шоу на телебаченні. Якби воно було суто соціальним, ми б не спостерігали цей процес у мух, черв’яків, мишей і рослин. Отже, він біологічний: навіть дріжджі стикаються з ним. Щоправда, оскільки людина – істота дуже складна, ми вклали в цей феномен ще й частину соціального.
Цікаво, але навіть серед дослідників теми немає консенсусу, що ж це взагалі таке. Частина вважає, що старіння можна назвати хворобою, інші – що це щось зовсім інше. Якщо коротко, то, мабуть, усі погодяться: старіння – це підвищення ймовірності смерті із часом. У двадцять років є певний ризик померти, у тридцять він вищий, у сорок – ще вищий.
Уникнути старіння можна, але не безплатно
Голий землекоп (черв’як) справді зумів пристосуватися й не старіти, як інші щури, що живуть років зо два, тоді як він доживає до сорока. І це не тому, що знає секрети правильного харчування чи медитує. Він так живе, бо має певні мутації в ДНК. Щось подібне бачимо в деяких китів, акул, лососевих риб і деяких черепах.
Проте все має свою ціну, і жодна суперздібність не дарується просто так.
