Красиві історії про довголіття, які варто читати обережно
Що таке старіння з погляду науки та чи можна виміряти свій «справжній» вік? Що справді працює на довголіття? І чому блакитні зони й інші віральні історії про нього варто читати з обережністю? Розмова з біологом, який досліджує старіння – Олександром Колядою.
Блакитні зони – це концепція Дена Бюттнера, журналіста National Geographic, який написав дуже популярну статтю, потім і книжку, згодом ще й фільм на Netflix, про п’ять регіонів, де люди начебто живуть довше або старіють повільніше: Сардинія в Італії, Ікарія в Греції, Окінава в Японії, Лома-Лінда в Каліфорнії та регіон Нікоя в Коста-Риці.
Але треба пам’ятати, що це журналістська історія, хай навіть із науковим підтекстом. Частину цих цифр узагалі пояснюють прямою фальсифікацією: це здебільшого бідні регіони, де вигідно додавати собі віку й «не вмирати» за документами, щоб отримувати пенсію. А там, де фальсифікації немає, часто лишається проста кореляція, яка видається доволі наївною: мовляв, на Ікарії люди їдять багато козятини, а на Окінаві – багато батату, отже, це і є причина їхнього довголіття.
«Кореляцію можна знайти чого завгодно із чим завгодно. Через морозиво люди не тонуть – але влітку зростають як кількість утоплень, так і продажі морозива».
Дуже важливо розуміти, що таке науковий підхід та як саме через цю призму аналізувати те, що нам подають як науковий факт.
