Право дитини на сім’ю: дитиноцентрований підхід до розгляду цивільних справ. Посилення спроможності міждисциплінарної спільноти фахівців, які працюють із дітьми в системі правосуддя
Коли суд вирішує справу, що стосується права дитини на сім’ю, крім норм закону та доказів, важливо ще почути саму дитину, зрозуміти її потреби та обставини життя, а також забезпечити злагоджену роботу всіх фахівців, від яких залежить рішення.
Саме про це говорили й багато практикували минулого тижня у Києві під час триденного тренінгу «Право дитини на сім’ю: дитиноцентрований підхід до розгляду цивільних справ. Посилення спроможності міждисциплінарної спільноти фахівців, які працюють із дітьми в системі правосуддя».
Навчання об’єднало суддів, працівників служб у справах дітей та психологів з регіонів, які долучилися до пілоту із запровадження спеціалізації суддів у справах сім'ї та дітей у 2026 році. І саме такий формат особливо важливий, тому що в реальному житті сімейний спір рідко вкладається лише в юридичну площину.
«Найважливіше, щоб за всіма процедурами, документами й судовими рішеннями ми не втрачали саму дитину. Суддя не може працювати окремо від служби у справах дітей, психолога чи інших учасників процесу. Нам потрібно розуміти одне одного і разом шукати рішення, яке справді відповідатиме найкращим інтересам дитини. Саме тому так важливі спеціалізація, спільне навчання та можливість обговорювати реальні складні випадки», – відзначив під час вступних слів Павло Пархоменко, суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді, кандидат юридичних наук.
До відкриття заходу також долучилися представники Державної служби України у справах дітей (Олександр Пацкан), Офісу Генерального прокурора (Олеся Волошина), Національної школи суддів України (Тамара Закревська), ЮНІСЕФ в Україні (Віталій Старіков).
Під час заходу учасники працювали над практичними питаннями, які виникають у розгляді цивільних справ, зокрема що стосуються права дитини на сім’ю. Значну увагу приділили визначенню та оцінці найкращих інтересів дитини, предмету доказування, аналізу доказів та застосуванню практики ЄСПЛ і Верховного Суду.
Окремий блок стосувався права дитини бути заслуханою: як підготувати дитину до участі в судовому засіданні, яким чином з’ясовувати та фіксувати її думку та як оцінювати погляди дитини під час прийняття рішення. Також говорили про врахування вікових особливостей дітей та можливого впливу дорослих, роль і межі компетенції психолога у цивільному провадженні, порядок його залучення, а також можливості судово-психологічної експертизи у справах щодо права дитини на сім’ю.
Третій день був присвячений, зокрема, сімейним справам з іноземним елементом: питанням юрисдикції та підсудності, застосовного права, міжнародних договорів та особливостям вирішення таких спорів.
Важливо, що навчання було побудоване навколо практичної роботи. Учасники працювали у групах, аналізували професійні виклики, презентували свої напрацювання та обмінювалися досвідом.
Також є цінним було те, що до заходу долучилися ювенальні прокурори, адже віднедавна законодавство доповнено та визначає і їхню роль у категорії справ, що розглядалися під час тренінгу.
Дякуємо всім експертам і тренерам, які провели цей захід, Гретченко Ларисі, Грицевич Олександрі, Козловій Анні, Пархоменку Павлу, Білоконь Олені, Ступак Ользі, Бальжик Олені, Ходаківському Максиму.
Захід пройшов у межах пілотного проєкту щодо запровадження спеціалізації суддів у справах сім’ї та дітей, що реалізується за ініціативи Міжвідомчої координаційної ради з питань правосуддя щодо неповнолітніх у співпраці з Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, Національною школою суддів України, Державною службою України у справах дітей, Координаційним центром з розвитку сімейного виховання та догляду дітей, ГО «ВГЦ «Волонтер» за підтримки Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні.
Національна школа суддів України
Державна служба України у справах дітей
Координаційний центр з розвитку сімейного виховання та догляду дітей
Всеукраїнський громадський Центр "Волонтер"
