Міна МР-II-1940 року
Маль.1. Пристрій ударно-механічної міни: 1 - горловина для ударного приладу; 2 - горловина для запального стакана; 3 - горловина для приладу потоплення; 4 - ударно-механічний прилад; 5 - прилад потоплення (якщо міна спливає); 6 - молоток приладу потоплення; 7 - запальний стакан; 8 - зарядна камера; 9 - якір; 10 - підйомні скоби якіра
На початку Великої Вітчизняної війни кораблями Дунайської флотилії були виставлені мінні загородження в районі 116 км річки Дунай, щоб перешкодити виходу румунських моніторів з Тульчинського рукава в Кілійський.
1 квітня 1982 року матрос пожежного катера ВОХР порту Н. Анастасов ніс вахту на катері порту, що стояв у дебаркадера на нульовому причалі в порту. З настанням світанку матрос вийшов на палубу і виявив пливе по річці морську міну. Повідомивши про це капітану пожежного катера і що стояв на посту прикордоннику, матрос побіг на причали і почав попереджати працюючих людей про небезпеку. Міна продовжувала пливсти за течією і, минувши в районі елеватора стоявши біля причалу баржі, о 7 годині 45 хвилин досягла 7-го причалу, де на повороті річки її стало зносити до берега. На 7-му причалі йшла погрузка металу на теплохід "Радомишль", до лівого борта якого був пришвартований плавкран. Вахтовий помічник "Радомишля" про міну вже був сповіщений і стояв біля борту з багром, намагаючись зачепити її і відвести від судна, але не зміг впоратися.
Сильною течією міну затягнуло між бортом судна і плав-краном, де вона від удару вибухнула. В результаті вибуху в корпусі теплохода "Радомишль" утворилася пробоїна розміром три на чотири метри, в які хлинула вода, швидко затопила трюм, чому судно сіло на грунт. Плавкран від вибуху перекинувся і затонув, а його команда з трьох чоловік в останній момент встигла перестрибнути з плавучого крана на борт судна. Уламки пробили шиферні дахи кількох складів, а шматок металу вагою 10 кг, що відірвався від корпусу судна, впав біля пам'ятника морякам-дунайцям. Отримав контузію вахтовий помічник судна "Радомишль", який не встиг своєчасно піти у укриття. У 1982 році уряд вирішив здійснити переведення часу в ніч на перше квітня. Тому нічна зміна докерів і обох екіпажів транспорту і плавучого крана пішла, а денна ще не прийшла, на судах залишалася нечисленна вахта, яка від місця вибуху перебувала далеко.
Вимога проведення вибухових робіт - евакуація населення і персоналу в радіусі 500м
