Питання - відповідь
Запитання: Працівник отримав травму – зломав руку, під час виконання посадових обов’язків вдома. Чи має він право на оплату лікарняного?
Відповідь: Страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) (ст. 18 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV; далі — Закон № 1105).
У нашому випадку необхідно з’ясувати: чи є Запитувач застрахованою особою під час роботи вдома.
Останнім часом у східних ситуаціях використовуються терміни «виконання роботи вдома», «надомна праця», «віддалений доступ», «дистанційна робота».
Законодавство України не містить нормативно-правових актів, які б урегулювали питання виконання посадових обов’язків вдома.
В нашому розпорядженні є Кодекс Законів про працю України (далі – КЗпП) та Положення про умови праці надомників, затверджено постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.09.1981 р. № 275/17-99 (далі - Положення № 275), яке регулює умови праці надомників. Ним визначено, що надомниками є особи, які уклали трудовий договір із підприємством про виконання роботи вдома особисто з використанням матеріалів та механізмів, які надаються роботодавцем. Надомники є штатними працівниками підприємця. З ними укладається строковій або безстроковий трудовий договір. На них поширюється законодавство про працю, а також колдоговори. Вони користуються тими самими правами й обов’язками, що й інші працівники. Мають право: - на виплату зарплати; - відпустку (щорічну, додаткову, без збереження зарплати); - оплату лікарняного; - дотримання гарантій при звільненні тощо. П. 17 Положення № 275 передбачає соціальне страхування надомників згідно із законодавством.
На сьогодні більш поширеною є дистанційна робота для таких професій, як програміст, агент рекламний, організатор зі збуту в певному регіоні тощо. Проте поняття "дистанційна робота" нормативними актами також не визначено, тож нині її оформлюють так само, як і надомну роботу.
Коронавірусний карантин змусив багатьох роботодавців змінити умови праці, обираючи нові форми її здійснення. Чимало працівників переведено на дистанційну (надомну) роботу.
Верховна Рада України прийняла Закон України від 17.03.2020 р.№530 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», в якому прописана можливість роботи з дому, розширюються повноваження для роботодавців у частині встановлення режиму роботи підприємств: п.п. 1) п. 2 розділу II. Прикінцеві положення цього Закону: роботодавець може доручити працівникові, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, виконувати протягом певного періоду роботу, визначену трудовим договором, вдома, а також надавати працівнику, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, за його згодою відпустку; порядок виконання завдань врегульовано виключно внутрішніми правилами підприємства, і якщо буде визначено, що робота може виконуватися дистанційно.
Додаткові умови дистанційної роботи для держслужбовців можуть визначити правила внутрішнього службового розпорядку в державному органі. Про це йдеться у наказі Національного агентства України з питань державної служби від 13.03.2020 р. № 39-20, який вніс відповідні зміни до Типових правил внутрішнього службового розпорядку.
При дистанційній роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, правила внутрішнього трудового розпорядку на них не поширюються і оплата праці здійснюється за фактично виконану роботу.
Таким чином, на працівників, які виконують роботу дома», «надомників», "дистанційників" в повній мірі поширюється законодавство про працю з урахуванням специфіки та особливостей застосування дистанційного режиму роботи, які обумовлюються у трудовому договорі.
Виконання дистанційної (надомної) роботи не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
Про те, що при дистанційній роботі посаду та зарплату роботодавці повинні зберігати говорив і Міністр юстиції України Денис Малюська 25.03.2020 р.
при затвердженні постанови Кабінету Міністрів України від від 25 березня 2020 р. N 256 «Деякі питання забезпечення трудових прав державних службовців, працівників державних органів, підприємств, установ та організацій на час встановлення карантину у зв'язку із загостренням ситуації, пов'язаної з поширенням випадків гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Постанова повинна забезпечити захист прав працівників та державних службовців в період встановлення карантину. Відповідно до постанови на час встановлення карантину за державними службовцями та працівниками, які виконують визначену трудовим договором роботу вдома, зберігаються займана посада, умови оплати праці та соціальні гарантії. Виконання такої роботи не тягне за собою будь-яких обмежень трудових прав державних службовців та працівників.
Робимо висновок: якщо роботу вдома нашого Запитувача було оформлено з урахуванням викладених моментів – то Запитувач є застрахованою особою у розумінні Закону №1105 та підлягає соціальному страхуванню, та має право на відкриття лікарняного та його оплату на загальних умовах - як і решта працівників.
Право на матеріальне забезпечення у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності виникає з настанням страхового випадку в період роботи, включаючи час випробування та день звільнення.
Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001р. № 455; далі — Інструкція № 455) не містить заборони видавати лікарняні працівникам-надомникам.
Він має право наполягати на оформленні листка непрацездатності.
Ст.інспектор ГУ Держпраці
в Одеській області І.Сорокін
0973741562
0484062552
Керівництво сільськогосподарського виробничого кооперативу «А» Ренійського району по телефону звернулося за роз’ясненням щодо дій роботодавця у зв’язку із поверненням працівника на роботу після строкової військової служби
Одже, ЗАПИТАННЯ Працівник після строкової військової служби повертається на роботу: що має робити роботодавець, щоб звільнений працівник міг приступити до роботи
ВІДПОВІДЬ
Слід згадати, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада та середній заробіток на підприємстві, де вони працювали на час призову. Зазначені норми ч. 3 ст. 119 КЗпП України передбачають, що між роботодавцем і працівником зберігаються трудові відносини, а працівник лише увільняється від виконання своїх обов’язків.
Про увільнення працівника від роботи у зв’язку із призовом на строкову військову службу на підставі повістки, виданої військовим комісаріатом, видається відповідний наказ - розпорядчий документ, який встановив певні правила: працівник не виходить на роботу, за ним роботодавцеві належить зберегати середній заробіток і місце роботи.
Законом України від 25.03.1992 р. № 2232 «Про військовий обов’язок і військову службу» встановлено, що особи, звільнені з військової служби, зобов’язані у п’ятиденний строк прибути до районних (міських) військкоматів для взяття на військовий облік; для виконання обов’язків, пов’язаних із взяттям на військовий облік, громадяни України звільняються від роботи на час, необхідний для виконання зазначених обов’язків, із збереженням за ними місця роботи, займаної посади та середньої зарплати за ці дні.
Отже, для збереження місця роботи та посади працівник повинен приступити до виконання обов’язків за трудовим договором в день, що настає після дня взяття на військовий облік у районному (міському) військкоматі після його звільнення з військової служби.
На перший погляд жодних дій вчиняти не потрібно, але це не так.
Роботодавець має видати наказ про вихід працівника на роботу.
Причини, через які необхідно видати наказ декілька:
- під час призову працівник був увільнений від роботи наказом.
- під час служби за ним зберігалося робоче місце.
І це увільнення припиняється також наказом про вихід працівника на роботу, крім того, потрібно зафіксувати дату, з якої буде нараховуватися заробітна плата.
Тому потрібно визначити дату виходу на роботу в розпорядчому документі. З роз’ясненнями з цього приводу можна ознайомитися у листі Міністерства соціальної політики України від 10.06.2015 р. № 231/06/186-15.
Крім того, якщо до початку роботи необхідно провести інструктажі з охорони праці та техніки безпеки, пройти медичний огляд тощо, про це зазначається саме у наказі.
У більшості випадків, на посаду, яку працівник обіймав на момент призову на строкову військову службу, прийнято іншого працівника на умовах строкового трудового договору. У такому випадку дату звільнення строковика у зв’язку з закінченням строку трудового договору визначають з урахуванням дати виходу на роботу працівника, вказаній у наказі.
Тож наказ про вихід на роботу «припинить» таке увільнення.
Під час строкової військової служби за працівником зберігали середній заробіток. Із дня виходу на роботу працівнику нараховуватимуть заробітну плату.
Це ще одна причина, з якої потрібно визначити дату виходу на роботу в розпорядчому документі.
З виданим наказом необхідно ознайомити особу, відповідальну за ведення табеля обліку використання робочого часу.
Працівник має право скористатися щорічною відпусткою або відпусткою без збереження зарплати. З роз’ясненнями з цього приводу можна ознайомитися у листі Міністерства соціальної політики України від 24.11.2015 р. № 1525/13/84-15.
Тож після видання наказу про повернення працівника на роботу може бути видано наказ про надання відпустки.
Виникає питання щодо розрахунку тривалості щорічної основної відпустки; чи зараховується до стажу роботи для надання відпусток час, коли працівник проходив строкову військову службу?
Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504 (п. 2 ч. 1 ст. 9 ).
встановлено, що до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховують час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігали місце роботи (посаду) та заробітну плату повністю або частково. Отже, до стажу для щорічної основної відпустки зараховують час строкової військової служби. А ось до стажу для надання щорічних додаткових відпусток - ні.
Відомості про час строкової військової служби до трудової книжки не ваносяться. період проходження військової служби не може підтверджуватися відповідними записами, занесеними до трудових книжок працівників, так як відповідно до ч. 1 ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Документом для підтвердження проходження військової служби є військовий квиток. З роз’ясненнями з цього приводу можна ознайомитися у листі Міністерства соціальної політики України від 04.04.2018 р. №156/0/22-18.
Ст.інспектор ГУ Держпраці
в Одеській області І.Сорокін
0973741562
0484062552
З метою безперервної роботи Головного управління Держпраці в Одеській області в частині здійснення інформаційно-роз’яснювальної роботи з питань, що належать до його компетенції, на період дії карантину посадові особи Управління консультують громадян з питань застосування законодавства про працю, охорону та гігієну праці, виробничого травматизму та розслідування нещасних випадків на виробництві, надання адміністративних послуг ДИСТАНЦІЙНО – за допомогою телефонного зв’язку, сторінок у соціальних мережах, електронної пошти, комунікаційних засобів, зокрема, «Scype», «Viber» тощо.
Одна з форм зв’язку з роботодавцями та найманими працівниками – проведення тематичних «Прямих телефонних ліній».
За пропозицією Управління до плану роботи Ренійської районної державної адміністрації було включено проведення такої Лінії на тему «Праця неповнолітніх». За час проведення надійшло 7 дзвінків, два з яких торкалися одного й того ж питання. Його й розв’яжемо.
Одже – ЗАПИТАННЯ: «Які документи повинен оформити роботодавець коли неповнолітній працівник досяг повноліття, та як розраховувати тривалість щорічної відпустки у такому разі»
ВІДПОВІДЬ
Спочатку встановимо з якого дня вважати працівника повнолітнім.
Сімейний кодекс України визначає неповнолітню дитину як особу у віці від 14-ти до 18-ти років (ч. 2 ст. 6 СК). А неповнолітні - це особи, що не досягли 18 років (ст. 187 КЗпП).
Законодавство України не трактує, з якого часу неповнолітнього вважати повнолітнім, — у день народження, коли виповнюється 18 років, чи з наступного дня.
Будемо орієнтуватися на ст. 253 Цивільного кодексу України, яка визначає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.
Беремо до уваги також науково-практичний коментар до статті 22 Кримінального кодексу України, в якому зазначається, що «особа вважається такою, що досягла певного віку, не в день народження, а починаючи з 0 годин наступної доби».
Одже, якщо працівник народився 20 липня 2002 року, то він з 21 липня 2020 року буде вважатися повнолітнім та втратить право на пільги і гарантії, визначені КЗпП України, зокрема право на скорочений робочій час, щорічну відпустку тривалістю 31 календарний день тощо.
Як все це оформити? При прийомі неповнолітнього на роботу був виданий наказ, оформлено низку кадрових документів, в яких зазначалося, що працівник є неповнолітньою особою. І у зв’язку з досягненням працівником повноліття роботодавцю необхідно видати наказ про встановлення нормальної тривалості робочого часу з дня, наступного за днем народження. Підстава для видання наказу – дані паспорта. Заява від працівника не потрібна.
Доцільним буде видати такій наказ за кілька днів до дня, коли працівнику виповниться 18 років, а також письмово інформувати працівника про пільги, які він втратить у зв’язку з досягненням повноліття: збільшиться тривалість робочого тижня, зменшиться тривалість щорічної основної відпустки з 31 к. д. до 24 к. д. тощо.
При наданні працівнику, який досяг повноліття, щорічної основної відпустки, слід враховувати, що певний період робочого року, який відлічується з дня укладання трудового договору (ст. 6 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р.№504), як неповнолітній мав працівник мав право на щорічну основну відпустку тривалістю 31 календарний день; а з дня повноліття – має право на таку відпустку тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік згідно внутрішніх нормативних документів роботодавця. Тому тривалість відпустки рахується пропорційно:
- із дати прийняття на роботу по дату виповнення 18 років — із розрахунку 31 к. д.;
- із наступного дня і по дату закінчення робочого року — із розрахунку 24 к. д.
Ст.інспектор ГУ Держпраці
в Одеській області І.Сорокін
0973741562
0484062552
