Про пробацію під час війни, волонтерство і не тільки
Разом ми, дійсно, велика сила!
Про пробацію під час війни, волонтерство і не тільки.
Перші дні війни показали, що коли українці об’єднані, то здатні протистояти будь-якому потрясінню. Українці згуртувалися як ніколи раніше: тисячі патріотів взяли зброю до рук, активні громадяни розпочали створювати волонтерські центри, об’єднавши навколо себе і владу і громаду. Так, одним з перших в країні запрацював волонтерський центр і в місті Кілія, який згодом отримав назву «Захистимо разом». І волонтери центру за допомогою мешканців Кілійщини захищають, і роблять це постійно, не спиняючись! Захищають військових маскувальними сітками та іншим приладдям, захищають тих, хто знайшов прихисток в населених пунктах Кілійській громади, тікаючи від бомбардування, обстрілів чи окупації, захищають і тих, хто постійно мешкає у місті Кілія та селах громади, які через війну і супутні з нею обставини опинилися у скруті та потребують підтримки. Ми всі розуміємо, що на 209-й день війни важко з такою ж силою протистояти ворогу, тому зараз єднання українців ще більш важливе. «Зараз немає чужої біди», - якось у розмові сказала мені очильниця Кілійського волонтерського центру Тетяна Гавриленко. Сьогодні я можу це підтвердити на власному досвіді.
Війна торкнулась кожного, багато тих, хто знаходиться на обліку у відділі з питань пробації з початком війни втратили можливість навіть тимчасового заробітку за наймом. Колектив відділу теж, як і багато інших, став волонтерами для своїх підоблікових і надавав допомогу тим, кому вона була конче необхідна. Весною до Кілійської лікарні потрапив молодий хлопець, який перебував на обліку у відділі. До того дня він працював за наймом у транспортній бригаді одного з місцевих підприємців. Важка робота, переохолодження, неякісне харчування нашвидкуруч призвели до двосторонньої пневмонії. Місцеві медики робили все можливе, за що їм велика подяка, допомагав брат хворого, колектив відділу пробації, проте хвороба не відступала, температура трималась, хворий стрімко схуднув майже на 18 кг, лікарями його було направлено до обласного медичного закладу. Там до всього додався ще Ковід…У телефонній розмові зі мною він зізнався, що стан здоров’я покращився, він отримував дуже коштовні препарати за державні кошти, а ось харчування…він був голодний. В Одесі у нього нікого не було з рідних чи знайомих, банківської картки він не мав…ми знову стали збирати по своїх домівках продукти, і раптом, мені зателефонувала Тетяна: «Олександрівна, наш волонтерський центр отримав гуманітарну допомогу, кому з ваших підоблікових вкрай потрібні продукти – кажіть». Ви не уявляєте собі, наскільки ми зраділи цьому повідомленню. Я розповіла про наш випадок і в той же день отримала у волонтерському центрі 2! великих харчових набори, дівчата навіть фрукти на додачу знайшли і дали! Знайомий хворого відвіз пакети на автостанцію, директор автостанції посприяла тому, щоб водій маршруту «Кілія – Одеса» не тільки безкоштовно довіз передачу, а й в Одесі підвіз її ближче до мед закладу. Передали все, що було у наборах – і крупи, і олію, і муку теж; наш хворий обмінював ці продукти на консерви. Ковід відступив, через тиждень Олександра вже змогли перевести в інший спеціалізований медичний заклад, де він продовжує лікування, в кожній телефонній розмові він каже, що саме ми його врятували і дякує кожному, хто був до цього причетний! До чого це я так ретельно описала? «Ну й шо там такого?», - скажуть деякі. Дійсно, це просто два пакети від волонтерського центру…і це просто багато небайдужих людей, які допомогли врятувати життя та повернути бажання за нього боротись!
Тепер я точно знаю, що разом ми, дійсно, велика сила!
