Шановні аграрії Вилківської ОТГ

Дата: 17.01.2024 11:20
Кількість переглядів: 72

Погодні умови восени 2023 року ніяк не сприяли отриманню дружних сходів озимини. Дуже пізні опади не дали загинути посівам, але рослини увійшли в зиму  нерозкущеними, недорозвинутими. Якщо сподіватись на те, що й далі не буде міцних морозів ( нижче  15 градусів.), рослини все ж таки перезимують. Одна з перших проблем яку Вам прийдеться вирішувати навести – це бур’яни. Недорозвинені рослини будуть неспроможні давити бур’яни і без засобів захисту Вам не обійтись. Зупинюсь на деяких найбільш шкодочинних видах.

 

                                           ЗИМУЮЧІ БУР’ЯНИ

 

На території України налічується понад 700 видів бур’янів, з них майже 100 видів значною мірою засмічують посіви сільськогосподарських культур. Видовий склад бур’янів у різних ґрунтово-кліматичних зонах неоднаковий і може бути зумовлений не тільки природними чинниками, а й недбалою господарською діяльністю. Незважаючи на те, що культура, яку вирощують, не є джерелом живлення для сегетальної рослинності, як це відбувається зі шкідниками та збудниками хвороб, певні особливості ґрунту, розміщення рослин на площі та інші чинники обумовлюють пристосованість окремих видів бур’янів до тієї чи іншої культури. Тому склад бур’янів на різних полях сівозміни може суттєво відрізнятися. Сегетальна рослинність знижує ефективність добрив, збільшує витрати енергетичних матеріалів і хімічних засобів захисту рослин, внаслідок чого останніми роками загальна шкода від них в аграрному секторі України оцінюється у 2–2,5 млрд гривень.

На сьогодні спостерігається засміченість посівних площ на рівні 80% у різному ступені – від середнього до надмірного. В сільськогосподарських екосистемах країни із найбільш поширених 100 видів бур’янів, які засмічують посіви сільськогосподарських культур, 20 – економічно значимі, а 6 – особливо шкідливі. Серед найшкідливіших – березка польова, лобода біла, щириця звичайназлинка канадська, амброзія полинолиста, паслін чорний, куряче просо. Крім того, що ці бур’яни завдають найбільшої шкоди, вони ще й найбільш поширені.

Бур’яни поширюються із природних резервацій неорних земель, а також зберігаються на полях сільськогосподарських угідь. У малорічних видів зимує насіння, а у багаторічних – як насіння, так і підземні вегетативні органи. Найбільше значення для формування складу бур’янів має фітосанітарний стан поля у попередньому році, а також окремі важливі чинники, як-от висока насіннєва продуктивність більшості бур’янів, тривала життєздатність насіння в ґрунті, недружне проростання насіння, тривалість періоду біологічного спокою, різні вимоги до умов проростання, глибина залягання насіння.

Засміченість посівів суттєво залежить від якості здійснених агротехнічних заходів обробітку ґрунту, а також нехтування заходами щодо знищення бур’янів на землях несільськогосподарського призначення, присадибних ділянках, узбіччях полів тощо. Дослідники констатують, що швидке збільшення засміченості посівів відбулося в результаті переходу на енергозберігаючі технології обробітку ґрунту (безвідвальний, плоскорізний, чизельний, нульовий та інші).

. Зимуючі бур’яни України – це рослини, для яких умови перезимівлі значення не мають. Якщо сходи зимуючих бур’янів з’являються восени, то вони перезимовують і продовжують розвиток навесні; якщо насіння зимуючих бур’янів проросло навесні, то такі бур’яни розвиваються як ярі.

В Україні з цієї біологічної групи найбільш поширені ромашка непахуча (Tripleurospermum inodorum (L.) Sch. Bip.), волошка синя (Centaurea cyanus L.), талабан польовий (Thlaspi arvense L.), грицики звичайні (Capsella bursa-pastoris (L.) Medic.), мак дикий (Papaver rhoeas L.)підмаренник чіпкий (Galium aparine L.)

 

 

                                        РОМАШКА НЕПАХУЧА

Це однорічний або факультативно дворічний насіннєвий бур’ян зі стрижневим коренем. Стебло рослини має висоту 20–100 см, прямо­стояче з бічними розгалуженнями. Сім’ядольні листки овальної форми з загостреними верхівками, мають довгі черешки, що прилягають до ґрунту. Листки чергові, перисто-розсічені, щільно розміщені, ниткоподібної форми, борозенчасті зісподу, нижні на коротких черешках, середні й верхні – сидячі.

Суцвіття – кошики, які поодиноко розташовані на кінцях стебел і гілочок. Спільне квітколоже дрібногорбкувато-виїмчасте, конічне, кошик із жовтими трубчастими квітками всередині, по краях оточений язичковими пелюсткоподібними квітками. Насіння типу плід-сім’янка. Плід-сім’янка має оберненопірамідально-усічену форму, жовтувато-коричневого кольору. Розміри плоду-сім’янки: довжина 1,5–2,5, ширина 0,75–1,25, товщина 0,5–0,75 мм. Маса 1000 сім’янок становить 0,5–0,75 г. Проростає здебільшого восени, зрідка – навесні. Цвіте з червня по жовтень, плодоносить із липня по листопад. Максимальна плодючість – 1 млн 650 тис. сім’янок. Дозрілі й недозрілі сім’янки здатні проростати за умов достатнього освітлення із глибини ґрунту понад 5–6 см. Осінні сходи перезимовують. Мінімальна температура проростання насіння +2…+3°С, оптимальною є температура від +18 до +24°С.

ПоширенняРомашка непахуча поширена на всій території України, особливо в Лісостепу. Засмічує посіви зернових колосових культур, буряків цукрових, кукурудзи, соняшнику. В цілому поширена у посівах усіх основних сільськогосподарських культур, а також багаторічних трав, на присадибних ділянках, у посадках плодових культур. Крім того, бур’ян вегетує вздовж доріг, на торф’яно-заболочених, низинних ґрунтах, краще росте на легких осадових суглинкових або вологих глинистих ґрунтах, що містять вапно.

 

                                         ТАЛАБАН ПОЛЬОВИЙ

Однорічний, за сприятливих умов зимуючий (тобто факультативно дворічний) насіннєвий бур’ян зі стрижневим коренем, під час розтирання має запах, що нагадує часник.

Стебло прямостояче, гранчасте, розгалужене, висотою 20–50 см, голе, товщиною 3–4 мм. Сім’ядольні листки округло-овальної форми з короткими черешками, цільнокраї, прилягають до поверхні ґрунту. Нижні листки широкі, видовжено-овальної форми, цільнокраї або трохи зубчасті, черешкові, розетково-пласкі, прилягають до поверхні ґрунту; верхні листки видовжені, виїмчасто-городчасті, біля основи стеблоохоплюючі, вушкоподібні.

Суцвіття – квітки, зібрані в густі китиці на верхівках стебел. Пелюстки білого кольору. Насіння типу плід стручок, який має округло-стиснену форму, на верхівці виїмчасто-крилатий, 10–18 мм завдовжки. Сірувато-коричневого кольору. Насіння обернено-яйцеподібне, темно-вишневого або майже чорного кольору, довжиною 1,5–2,25, шириною 1,2–1,5, товщиною 0,5–0,75 мм. Маса 1000 насінин становить 1,25–1,75 г.

Сходить талабан польовий у березні-травні, а також влітку і восени. Літньо-осінні сходи добре перезимовують. Насіння бур’яну дозріває в червні-серпні. Максимальна плодючість – 50 тис. насінин з однієї рослини. Насіння не має періоду спокою. У ґрунті насіння зберігає життєздатність до 10 років. Проростає із глибини не більше ніж 4–5 см, особливо добре за наявності азоту.

Мінімальна температура проростання насіння становить від +2 до +4°С, оптимальна +20…+24°С. Сходи мають неприємний запах.

Поширення. Поширений у посівах усіх основних сільськогосподарських культур, на пасовищах, вздовж доріг в усіх ґрунтово-кліматичних зонах. Найкращими ґрунтами для вегетації талабану польового є багаті на поживні речовини суглинкові ґрунти зі слабокислою реакцією. Насіння містить до 33 відсотків олії, яку можна використовувати для технічних цілей. Якщо зелену масу згодовувати дійним коровам, молочні продукти матимуть запах часнику.

 

                                               ВОЛОШКА СИНЯ

Переважно перестійний, тобто зимуючий насіннєвий бур’ян із веретеноподібним коренем. Головний корінь заглиблюється у ґрунт на глибину до 25 см. Стебло пряме, рідше розгалужене, тонке, гранчасте, повстяно-павутинисте, заввишки до 80 см. Сім’ядольні листки широкоовальної форми, звужуються до черешка, з виразною серединною жилкою, міцні, великі. Листки вузьколанцетної форми, загострені, нижні листки зубчасті, звужені до черешка, верхні суцільнокраї, сидячі, мають повстисте покриття.

Суцвіття мають форму кошика, квітки якого поодиноко розміщуються на верхівках розгалужень рослини. Ці квітки синього кольору, рідко – білі або червонуваті, зубчасті. Трубчасті квітки – від фіолетово-блакитних до червоно-фіолетових. Підчаша яйцеподібна, з чорно-коричневою облямівкою на обгортковому листі.

Цвіте в червні-вересні. Плід – сім’янка. Насіння дрібне, маса 1000 насінин становить 3–4 г. Одна рослина здатна утворювати до 7000 сім’янок, які в сухому стані зберігають схожість до 10 років, а в ґрунті – не менше ніж 3 роки, проростає без періоду спокою у межах температур +3..+22°С. Літньо-осінні сходи перезимовують. Мінімальна температура проростання сім’янок – від +3 до +5°С. Сходи з’являються із глибини 4–7 см у березні-травні та у серпні-вересні.

Поширення. Поширена повсюди, засмічує зернові колосові культури, частіше жито, переважно на Поліссі та в Лісостепу України, на півдні зустрічається рідше. Волошка синя також поширена по всій території України на луках, уздовж доріг. Найкращими для її вегетування є легкі, пухкі піщано-суглинисті ґрунти, але також вона добре вегетує на мергелевих і глинистих ґрунтах.

 

                                           ГРИЦИКИ ЗВИЧАЙНІ( Пастуша сумка)

Однорічний до перестійного (факультативно дворічний, тобто за сприятливих умов зимуючий) насіннєвий із різноманітними формами бур’ян. Стебло прямостояче, гіллясте, пагони прості або відхилені 20–40 см заввишки.

Сім’ядольні листки видовжено-овальної форми, малих розмірів, з короткими черешками, прилягають до поверхні ґрунту. Нижні листки ложкоподібної форми. Листки, розташовані відразу після нижніх, мають видовжену форму, зубчасті або виїмчасто-лопатеві до глибоко надсічених, всі черешкові. Листки на стеблах мають ланцетну форму, здебільшого не розділені, стрілоподібно сидячі. Суцвіття – квітки білого кольору, дрібні, зібрані у щільне зонтичне суцвіття. Корінь грициків звичайних стрижневого типу, розгалужений, білуватий. Насіння у формі плоду-стручка. Стручок стиснутий з боків, трикутно-оберненосерцеподібний зі сітчасто-жилкуватими човникоподібними стулками. Форма насінини – овально-складчаста, з невеликою виїмкою у основі. Стручок має довжину 3–5 мм. Насіння світло- або темно-жовтого кольору. Насінина має довжину 0,75–1, ширину – 0,5, товщину – 0,25 мм. Маса 1000 насінин становить 0,1–0,2 г.

Сходить на початку весни, а також із березня по травень, влітку і восени, з серпня по жовтень. Цвіте в різні періоди: зимуючі форми цвітуть у березні-травні, ярі – у червні-липні. Продукує насіння в червні-серпні (вересні). Життє­здатність у ґрунті зберігається не менше ніж 35 років. Мінімальна температура проростання насіння становить +1…+2°С, оптимальна +15…+26°С. Сходи з’являються фактично впродовж усього року, найбільше восени, проростання поверхневе.

Поширення. Бур’ян поширений у посівах усіх основних сільськогосподарських культур, а також на луках і пасовищах, вздовж доріг по всій країні. Грицики звичайні невибагливі до типу ґрунту, вегетують на всіх ґрунтах.

                                                              МАК ДИКИЙ

Однорічний зимуючий (тобто факультативно дворічний), жорстко-волосистий, багатий на форми насіннєвий бур’ян, який містить молочний сік.

Стебло бур’яну прямостояче, багатостебельне, грубо відстовбурчено-волосисте до 60 см заввишки. Сім’ядольні листки довгої, вузької, лінійної форми, прилягають до поверхні ґрунту. Нижні листки (2–3) яйцеподібної форми, загострені, цільнокраї, черешкові без волосинок; наступні листки городчасті, щетинисто-волосисті, спочатку розеткові, далі видовжено-ланцетні, перисторозсічені; верхні листки переважно трійчасті, сидячі.

 

 Суцвіття – поодинокі квітки на верхівці стебел, великі, ніжні, мають 4 яскраво-червоні пелюстки, інколи з темними плямами біля основи, на початку цвітіння поникають. Корінь стрижневого типу. Плід має форму коробочки. Коробочка округла або обернено-яйцеподібна, без покриття. Насіння має ниркоподібну прямокутно-виїмчасту форму. Насіння коричневого з червоним відтінком кольору. Колір плода темно-солом’яний або сіро-бурий. Довжина плода 0,75–1, ширина 0,5–0,75, товщина 0,5 мм. Маса 1000 насінин становить 0,1–0,2 г.

Сходи маку дикого з’являються переважно в березні-травні, а літньо-осінні сходи перезимовують без проблем. Цвіте бур’ян у травні-серпні. Продукує насіння з липня по вересень. Насіннєва продуктивність досягає 50 тис. насінин і більше. В посушливих умовах у насіння маку дикого настає період спокою, який відновлюється лише наступної весни. Загалом період проростання насіння припадає на осінь. Світлолюбний, проростає з невеликої глибини. Глибина проростання насіння становить не більше ніж 1–1,5 см.

Поширення. Поширений у посівах усіх основних сільськогосподарських культур на всій території України. Найкращими для поширення бур’яну є насичені вапном, суглинисті та глинисті ґрунти. Росте мак дикий і на степових пасовищах, вздовж доріг тощо.

                                            ПІДМАРЕННИК ЧІПКИЙ

Однорічний або зимуючий (тобто факультативно дворічний), чіпкий, виткий, грубий та клейкий насіннєвий бур’ян.

Стебло лежаче або повзуче, розгалужене, висотою до 200 см, чотиригранне, грані вкриті притисненими у бік галуження стебла чіпкими волосинками, по вузлах потовщене.

 

Сім’ядольні листки мають м’ясисту, грубо-чіпку видовжено-овальну форму, з сизим нальотом та втягненими верхівками. Листки ланцетної форми, на кінцях широкі, до основи звужені, на вузлах стебла зібрані по 6–8 у кільце, вкриті притисненими у бік росту листка гачкоподібними волосинками.

Суцвіття – численні дрібні квітки, білуваті, чотириелементні. Квітки зібрані у пазухах листків у несправжні зонтики, верхні квітконіжки переважно триквіткові. Корінь стрижневий. Продукує насіння у формі горішка. Форма горішка – округло-ниркоподібна. Плід коричневого кольору, вкритий гачкоподібними щетинками. Розміри насіння становлять: довжина 1,75–3, ширина 1,25–2,25 і товщина 1,5–1,75 мм. Маса 1000 горішків – 3–3,5 г.

Цвіте підмаренник чіпкий із травня по серпень. Продукує насіння у липні-вересні. Сходи з’являються наступної весни у березні-травні та восени у серпні-вересні. Глибина проростання насіння переважно мала, але інколи може становити до 10 см. Насіннєва продуктивність може досягати 1200 горішків.

Мінімальна температура проростання насіння становить +1…+2°С.

Поширення. Поширений бур’ян по всій території країни. Особливо сприяють вегетуванню підмаренника чіпкого суглинкові та глинисті, багаті на поживні речовини ґрунти і гумус.

Заходи контролю. Ефективними заходами контролю за бур’янами є дотримання сівозміни без повторних посівів озимих культур, лущення стерні, рання зяблева оранка і знищення розеток у системі напівпарового зяблевого обробітку в літньо-осінній період, якісна оранка з наступним обробітком під озимі культури, ранньовесняне боронування озимих, передпосівний обробіток під ярі зернові, знищення бур’янів на землях, які не обробляються.

Засоби захисту

З метою хімічного контролю бур’янів рекомендовано застосовувати гербіциди, які містять такі діючі речовини: трибенурон-метил, трибенурон-метил + тифенсульфурон-метил, тифенсульфурон-метил, флуроксипір-метил, пендиметалін + ізопротурон та інші препарати, рекомендовані для знищення дводольних у посівах зернових колосових культур.

 

Шановні колеги. Сучасні засоби захисту рослин коштують дуже недешево, як і добрива, насіння, пальне. Колись видатний вчений – аграрій Д.М. Прянишників казав « Надлишком добрив – не можна замінити відсутність знань» . Сучасне аграрне виробництво  вимагає ретельного дотримання усіх законів землеробства.

З повагою та найкращими побажаннями:

Олександр Демидов . Головний спеціаліст відділу карантину рослин, Управління фіто санітарної безпеки, Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області.

 



« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь