Чи тільки жінки страждають від домашнього насильства?
Коли мова йде про домашнє насильство, відразу пригадуються моторошні історії жінок, яких систематично б’ють чоловіки.
Нерідко за зачиненими дверима на перший погляд цілком благополучних родин відбуваються справжні драми, здатні глибоко травмувати психіку людини. Бути домашніми тиранами можуть і жінки, хоча в українському суспільстві про це не заведено говорити.
Ще один важливий юридичний аспект. Хоча домашнє насильство і вважається одним із видів гендерно зумовленого, не завжди це так. Наприклад, якщо взяти вікову категорію чоловіків, то найчастіше це літні люди. Вони потерпають від дій не лише дружин, а ще й дітей, онуків, братів, інших родичів. Чоловіки похилого віку передусім страждають від економічного насильства, але буває насильство і психологічне, і фізичне. Наприклад, обмеження переміщень. Закрили в кімнаті старого дідуся та заборонили йому звідти виходити.
Насильство щодо чоловіків не така вже і рідкість, але домашнє насильство — явище занадто стигматизоване. Чоловік може стидатися звертатися по допомогу навіть після того, як жінка здійснила проти нього фізичне насильство. Вона систематично б’є, а він не намагається це зупинити і соромиться в цьому комусь зізнаватися через ті ж стереотипи маскулінності. На чоловіків навішено соціальний ярлик — «ти мужик, ти сильний». Коли він звертається до поліції і каже черговому: «Прийміть у мене заяву, мене побила дружина», поліцейський просто сміється над ним. Тому масштаб цієї проблеми складно оцінити.
Не треба забувати, що найсильніших ударів по психіці завдає не начальник на роботі, а емоційно значущі люди — рідні та близькі. Якщо кожен день я стикаюся з тиском від людини, яку обрав собі в партнери, відбувається руйнування особистості. Це може призводити до тяжких депресивних, тривожних станів та інших психічних проблем, які вже потрібно буде лікувати.
Що робити, якщо ви не хочете розлучатися? В ідеалі — написати шлюбний контракт, але в наших реаліях це ще не таке поширене явище і на це треба наважитися. Другий варіант — піти до сімейного психолога, який виступить медіатором у ваших розмовах. Або кожному звернутися до свого психолога, що допоможе вирішувати власні проблеми, також вивільнюватиметься простір і з’являтиметься можливість для того, щоб чути партнера і обговорювати власні потреби. Третій — виводити в усвідомлювану площину всі недомовленості та образи. Потрібно вміти говорити одне одному: «Стоп, що зараз відбувається? Давай обговоримо проблему!».
