Верховна Рада ухвалила закон щодо регулювання праці домашніх працівників
Верховна Рада ухвалила закон щодо регулювання праці домашніх працівників
Набув чинності Закон №3680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання праці домашніх працівників".
Закон набрав чинності через три місяці з дня його опублікування. В Україні загальна кількість працівників, які надають побутові та персональні послуги в сім’ях, становить близько 162 тисячі осіб, але роботодавці досі не реєструють та не сплачують за них внески.
Ухвалений закон, між іншим, вводить такі поняття:
- Домашній працівник - це фізична особа, яка виконує домашню працю у межах трудових відносин з роботодавцем.
- Домашня праця - це робота, яка виконується для домогосподарства за трудовим договором.
- Не вважається домашньою працею робота для домогосподарства, яка здійснюється особою нерегулярно та не більше 40 годин на місяць.
- Не допускається прийняття на роботу домашнім працівником особи, яка не досягла 16-річного віку.
Законом також врегульовано:
- Правовий статус домашніх працівників та особливості його регулювання;
- Додаткові права, обов'язки, гарантії та умови праці домашніх працівників, які проживають у житлі домогосподарства;
- Робочий час та час відпочинку домашніх працівників;
- Особливості припинення трудового договору з домашнім працівником;
- Особливості здійснення контролю за додержанням законодавства про працю стосовно домашніх працівників.
Нардепи підтримали, між іншим, аби домашні працівники користувались усіма трудовими правами та гарантіями, передбаченими законодавством про працю, зокрема на безпечні та здорові умови.
З домашнім працівником мають укласти паперовий трудовий контракт у двох примірниках – один працівнику, другий роботодавцю. У контракті можна прописати, наприклад, можливість платного чи безоплатного проживання. Окрім цього, домашній працівник має право на повагу до його честі, гідності та недоторканності особистого життя.
На домашніх працівників поширюються загальні положення щодо тривалості робочого часу та відпочинку, а їхній робочий день можна поділити на частини, щоб загальна тривалість роботи не перевищувала встановленої норми. Домашній працівник розпоряджається вільним часом на свій розсуд, а у вихідні може працювати лише за домовленістю.
