Легалізація праці домашніх працівників
Легалізація праці домашніх працівників
16 червня відзначають Міжнародний день домашніх працівників. Ця дата обрана не випадково, адже саме 16 червня 2011 року Міжнародною організацією праці була ухвалена Конвенція №189 про гідну працю домашніх працівників. В Україні про існування цього дня майже не знають, хоча кількість домашніх працівників за даними Держстату складає близько 162 тисяч.
Домашніми працівниками зазвичай вважаються працівники, які виконують хатню роботу по підтримці житла та гардеробу в чистоті, приготуванню їжі, догляду за маленькими дітьми та літніми людьми тощо. Як свідчить світова статистика, 76% всіх домашніх працівників складають жінки.
80% домашніх працівників у світі працюють неофіційно. Вони позбавлені всіх трудових гарантій, адже їхня праця залишається повністю в тіні. Специфіка праці домашніх працівників та необхідність закріплення особливих умов їхньої роботи, зумовили прийняття міжнародного стандарту у формі Конвенції №189. Конвенція вперше визначила поняття домашньої праці та домашніх працівників, закріпила основоположні стандарти та гарантії для осіб, які на умовах трудового договору займаються домашньою працею, передбачила засоби для забезпечення домашнім працівникам гідних умов праці, а також захисту від дискримінації, різноманітних форм насильства та втручання в особисте життя домашніх працівників.
Станом на сьогодні, 36 держав світу ратифікували її. Україна поки не ратифікувала Конвенцію, хоча наприкінці 2020 року Міністерство економіки розмістило для публічного обговорення проект закону про ратифікацію Конвенції. Кілька законодавчих ініціатив щодо врегулювання праці домашніх працівників вже подані до парламенту, починаючи з 2015 року.
Закон №5695 — це Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання праці домашніх працівників", був підписаний Президентом 22 травня 2024 року та набув чинності 24 серпня 2024 року. Він встановлює правила для трудових відносин між роботодавцями та домашніми працівниками, вимагає письмового оформлення трудового договору, визначає вікові обмеження для праці (не молодше 16 років), а також гарантує права домашніх працівників на повагу до їхньої честі, гідності та недоторканності особистого життя, зокрема щодо робочого часу, відпочинку та конфіденційної інформації.
