В Україні півтора року працює програма ментального здоров’я. Чи стаємо ми ментально здоровішими?
«Ми вже не можемо говорити, що хтось є здоровий, а хтось – нездоровий. Нам усім потрібні допомога й підтримка. Це навіть не так про здоров’я, як про ресурсність. А це – економічна категорія», – каже Оксана Збітнєва, керівниця Координаційного центру з психічного здоров’я Кабінету міністрів України й очільниця ГО «Безбар’єрність», що супроводжує розробку та впровадження Всеукраїнської програми ментального здоров'я, яка впроваджується в Україні за ініціативою першої леді Олени Зеленської.
Питання не лише в тому, що кожен українець має пережитий потенційно травматичний досвід. Наше завдання, за словами Оксани Збітнєвої, віднайти формулу стійкості, ментальної антикрихкості та здатності перетворити колективну травму в посттравматичне зростання.
Статистичні дані
Щоб дослідити, як випробування сьогодення впливають на ментальне здоровʼя людей у різних куточках світу, у серпні 2023 року провели глобальне соціологічне опитування.
На думку опитаних, ментальне здоровʼя буде залишатись важливим викликом і в перспективі 20 років. На більшому часовому проміжку глобально значення теми лише зростає.
І це свідчить про потребу пошуку саме стратегічних рішень. Рішень, що не лише точково відповідають на кризову чи гуманітарну ситуацію, а й дійсно змінюють систему.
В усіх опитаних країнах саме покоління від 13 до 34 років пріоритезує ментальне здоровʼя серед інших викликів.
Робота з молодим поколінням також може допомогти «достукатися» до покоління 55+, поширюючи психоедукацію та прості навички самодопомоги через сімейні звʼязки.
Кожна сьома людина у світі зверталася по фахову допомогу та має діагноз ментального розладу. Ще 14% опитаних вважають, що вони мають розлад ментального здоровʼя, але ще не зверталися до лікарів.
Але рівень діагностики значно варіює між країнами. У Німеччині, Великій Британії та США 25% опитаних повідомили про свій діагноз, у той час, як в Україні – лише 2%.
Така значна різниця може бути пов’язана з:
- низьким рівнем культури ментального здоровʼя, коли люди просто не розпізнають свої переживання;
- вірою в можливість упоратися своїми силами, без фахової допомоги;
- страхом отримання діагнозу через високий рівень стигматизації ментальних розладів;
- низькою доступністю фахової допомоги з ментального здоровʼя.
