«Подружжя, яке подарувало дітям тимчасовий дім і справжнє тепло»
«Подружжя, яке подарувало дітям тимчасовий дім і справжнє тепло»
У 2023 році молода подружня пара наважилася зробити важливий крок - відкрити свій дім для дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах.
Для Євгенія та Олени прикладом стали батьки Олени, які створили прийомну сім’ю в громаді, а також родина дядька, що опікувалася дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування.
Рішення подружжя Кочевських створити патронатну сім’ю стало не лише прикладом небайдужості, а й вагомою підтримкою для всієї громади.
Патронатна сім’я — це тимчасова форма догляду за дитиною, коли вона через певні обставини не може проживати з біологічними батьками. У цей період фахівці працюють із родиною дитини або шукають для неї подальші форми влаштування. Саме тому патронатні вихователі відіграють надзвичайно важливу роль — вони допомагають дитині пройти кризовий етап без травматичного досвіду інтернатного закладу.
Перший випадок влаштування дитини під патронат до сім’ї Кочевських відбувся у серпні 2023 року. Для молодої родини це був новий досвід, який потребував терпіння, відповідальності та великого серця.
З моменту створення патронатна родина надала тимчасовий дім, догляд та підтримку дев’ятьом дітям віком від двох місяців до п’яти років у нелегкий період їхнього життя.
Діти, які потрапляли до патронатної родини, переживали складний період. Їм були потрібні не лише дах над головою та належні побутові умови, а насамперед тепло, спокій і підтримка.
Що саме потрібно кожній дитині, Євгеній та Олена визначають залежно від її потреб: про когось потрібно просто піклуватись, когось- навчити доглядати за собою, когось - говорити, а когось – нагодувати та подбати про його здоров’я.
Деякі діти, влаштовані до патронатної сім’ї, навіть у п’ятирічному віці не знали, як чистити зуби чи доглядати за собою, тому їх навчали таким елементарним речам.
Чимало дітей не знали багатьох продуктів харчування. Такі страви, як борщ чи суп, їм рідко готували в біологічній сім’ї, тому ці звичні для більшості дітей речі навіть не закарбувалися у їхній пам’яті.
До патронатної родини влаштовувались діти, які зазнали насильства від власних батьків або перебували в небезпеці у біологічній сім’ї.
Родина Кочевських ділиться з влаштованими дітьми сімейним теплом і турботою, надає підтримку, допомагає надолужити прогалини в розвитку й освітньому процесі, виконує рекомендації лікарів. Вони прагнуть, щоб у цей непростий час кожна дитина почувалася потрібною та захищеною.
Надавати послуги патронату під час війни – неабиякий виклик. Це і продовження терміну перебування дітей у патронатній сім’ї, і страх за їхнє життя через постійні обстріли з боку агресора, і відсутність вихідних та часу на відпочинок.
Євгенія та Олену надихає працювати далі той факт, що жодна дитина після перебування в патронатній родині не потрапила до інтернатних закладів.
Двоє дітей із патронату були усиновлені, двоє - влаштовані до дитячого будинку сімейного типу, ще одна дитина-під опіку.
Зараз у патронатній сім’ї перебувають четверо дітей, троє з яких перебувають на обліку служб у справах дітей з інших громад.
Створення патронатної сім’ї є важливим кроком у розвитку сімейних форм виховання та підтримки дітей.
Адже ця послуга -своєрідна «швидка допомога» для дітей у кризовій ситуації, особливо під час війни, коли тисячі дітей залишаються без батьківського піклування.
Патронатна родина Кочевських -це більше, ніж просто догляд.
Ця родина є справжнім прикладом турботи та любові.
Євгеній та Олена доводять, що навіть короткий період перебування у люблячій сім’ї може назавжди змінити дитячу долю.
Створення патронатної сім’ї — це велика відповідальність і щоденна праця. Але водночас це можливість змінити чиєсь життя на краще, подарувати дитині відчуття захищеності та надію на майбутнє.
Сподіваємося, що цей приклад надихне й інших мешканців замислитися над можливістю допомоги дітям, які потребують родинного тепла та підтримки.
